Спогади чи ПТСР: як відрізнити та коли потрібна допомога
Наша пам’ять має багато можливостей. Однією з найважливіших є наші спогади. Нам приємно згадувати події, ніби знову і знову потрапляючи в приємні моменти нашого життя.
Але пам’ять також зберігає і спогади про трагедії, травми, біль, нещастя. Вони можуть бути окрашені сильними емоціями, навіть після досить тривалого часу.
Ми будемо говорити лише про травматичні спогади, що спричинені психотравмуючою подією, яка завжди в собі буде мати основним компонентом реальну загрозу для власного життя чи інших людей. Потрапити в таку ситуацію ми можемо з 2-х позицій:
Я учасник: будь-яка подія, що несла в собі загрозу для Вашого життя, серйозні ушкодження (травми або ж болісні медичні втручання), насилля, сексуальне насилля (як в дорослому віці, так і в дитинстві), стихійні лиха, полон, війна, аварії, пожежі, ДТП, напад незнайомця, насилля від членів сім’ї, важкі діагнози, що можуть привести до смерті.
Я свідок: якщо Ви стали свідком вбивства, самогубства, на ваших очах відбувалися вище згадані події, або ж Ваша професія безпосередньо пов’язана з наслідками травматичних подій.
Мабуть, не багатьом людям пощастило ні разу в життя не доторкнутися до психотравмвуючих подій. Всі ми маємо болючі спогади, про які б хотіли назавжди забути. Але такі спогади приходять, вони і досі можуть бути яскраво забарвлені, викликати біль, смуток, жаль, відчуття безсилля, несправедливості і т.д.
Проте, якщо Ви усвідомлюєте, що це лише спогади, то тоді вашим завданням буде зрозуміти, куди Ви рухаєтесь у своїх спогадах, чи Ви можете ними керувати, як це впливає на Ваше життя сьогодні, що так тримає Вас в цій ситуації, чи можете Ви про це говорити, ділитися своїм болем, при цьому відчуваючи полегшення. Спогади можуть стати проблемою, з якою варто звернутися до психолога, але це не буде пов’язано з діагнозом ПТСР.
По-перше, це вже не буде схоже лише на спогади. Це ніби «тут і зараз» Ви знову і знову переживаєте трагедію. Це так яскраво, що людина починає шукати «захисту» від таких некерованих «спогадів». А саме, уникає будь-яких розмов на цю тему та всього, що може нагадати про трагедію (звуки, запахи, місця, люди, ін.). Це триває більше місяця і веде до зниженого настрою, тривожності, можливо збільшенню вживання психоактивних речовин (алкоголю чи наркотиків).
Чому так відбувається? Це пов’язано з роботою мозку. Травматична пам’ять залишається в мигдалевидному тілі, активує його і не переходить в гіпокамп (в пам’ять-спогади). Такий емоційно забарвлений, травматичний файл, завжди на готові, він не йде в автобіографічну пам’ять і мозок не дає команду «відбій, це лише спогад». Саме в таких ситуаціях і потрібна допомога спеціаліста.
Звичайно, що робота з ПТСР є особливою. Часто людина не хоче йти в такі спогади. Вона уникає, відсторонюється, навіть попри те, що розуміє проблему. Тому, на перших зустрічах, важливо побудувати міцний стосунок безпеки та довіри. Лише коли Ви самі будете готові до того, щоб поступово, маленькими кроками, рухатись до зцілення, коли Ви відчуєте, що вже в силі це зробити, психотерапевт допоможе Вам опрацювати травму. Так, саме опрацювати, а не забути, і як помічник. Це спільна праця, яка повинна не завдавати болю. Все має бути дозовано і в командній роботі.
Для більшості людей, що пережити травму, вона стала новим етапом зростання. Такі люди більш цінують життя, вони вдячні, відкриті до нового, мають більш стабільні цінності та будують глибокі стосунки. Травма – це не вирок, а лише випробування, яке Ви вже пережили та вижили. Це має стати спогадом, а можливо і відкрити нові дороги у Вашому житті.
Бурда Інна
психолог, психотерапевт
консультант у методах КПТ та схема-терапія