Панічні атаки
Панічна атака – це напад сильного страху, який виникає несподівано і досягає максимуму протягом 10 хв. Щоб поставити діагноз «панічна атака» має бути, як мінімум, 4 з 13 симптомів згідно ДСМ.
Симптоми панічної атаки (ДСМ)
- пришвидшене серцебиття
- тремтіння або озноб
- пітливість
- страх задихнутися
- відчуття задухи
- нудота
- біль або дискомфорт у грудях
- дереалізація
- запаморочення, нестійкість
- парастезії
- страх втратити контроль або зійти з розуму
- припливи жару або холоду
- страх померти
Панічна атака завжди виникає несподівано, у неї будуть виражені соматичні симптоми тривоги, людина фокусується на собі, зростає відчуття катастрофи ( «інфаркт», «зійду з розуму», «помру» і т.д.). Страх повторення панічної атаки, відчуття неконтрольованості, як правило штовхають до численних консультацій лікарів, обстежень…
Є два варіанти подолання панічних атак:
- Лікування медикаментами. Вам потрібен буде візит до лікаря-психіатра, який може призначити такі препарати:
– нейролептики з седативним ефектом;
– транквілізатори, щоб знизить відчуття тривоги;
– антидепресанти для емоційної стабільності.
- Психотерапія. Рекомендації ВОЗ: вибір номер один згідно протоколів NICE – Когнітивно-поведінкова терапія.
Найголовніше – це робота з першопричинами панічних атак, а не прибирання симптоматики. Кожна людина унікальна, а тому і кожен випадок розбирається індивідуально. Потрібно встановити і нейтралізувати причину панічних атак, а не боротися з наслідками (тривогою і страхом). Ось тому не рекомендується починати лікування з прийому препаратів, вони приберуть тільки симптоми. Якщо стан дуже важкий, відповідно до протоколів, ліки призначаються як підтримка до психотерапії, і в ході роботи з психологом поступово знімаються.
Ось кілька цілей роботи з фахівцем:
- Спочатку потрібно зрозуміти природу паніки і навчитися справлятися з нападами панічних атак, тривогою, стресом.
- Знайти причину панічної атаки, що провокує її запуск (це може бути як зовнішній так і внутрішній тригер).
- Розібратися з установками, переконаннями, схемами мислення (як мозок звик обробляти інформацію, на що ставить акценти, як сприймати життєві ситуації).
- стабілізувати психологічний стан, що вирівняє психоемоційний стан і підвищить якість життя.
Після консультацій з психологом людина повинна стати «сам собі терапевт», тобто вміти справлятися з зовнішніми ситуаціями і внутрішніми станами, протистояти стресу. Причому за допомогою потрібно звертатися якомога швидше, щоб ці стани не переросли в панічний розлад, там лікування набагато складніше і довше.