Як і у випадку з більшістю розладів психічного здоров’я в будь-якому віці, такі розлади у дітей не мають єдиної остаточної причини. Швидше, люди з цими захворюваннями, як правило, мають ряд біологічних, психологічних і зовнішніх чинників ризику, які сприяють їх розвитку.
Біологічно психічні захворювання, як правило, пов’язані з аномальними рівнями нейротрансмітерів, таких як серотонін або дофамін, в головному мозку, зменшенням розміру деяких областей мозку, а також підвищеною активністю в інших областях мозку. Лікарі частіше діагностують у дівчаток такі розлади настрою, як депресія і тривожність, в порівнянні з хлопчиками, в той час як такі розлади, як синдром дефіциту уваги і гіперактивності і розлади аутистичного спектру, частіше призначаються хлопчикам.
Гендерні відмінності у психічних захворюваннях є результатом, серед іншого, поєднання біологічних відмінностей, а також відмінностей в тому, як дівчаток заохочують інтерпретувати своє оточення і реагувати на нього в порівнянні з хлопчиками.
Вважається, що є частково генетичний внесок в той факт, що діти і підлітки з психічно хворими батьками в чотири рази частіше самі хворіють подібним захворюванням. Підлітки, у яких розвивається психічний розлад, також більш схильні до інших біологічних проблем, таких як низька вага при народженні, проблеми зі сном.
Психологічні чинники ризику психічних захворювань у дітей включають низьку самооцінку, схильність до високої самокритичності і почуття безпорадності при зіткненні з негативними подіями. Психічні розлади підлітків у деякій мірі пов’язані зі стресом, викликаним змінами тіла, включаючи коливання гормонів статевого дозрівання, а також двоїстим ставленням підлітків до більшої незалежності і змінами в їх відносинах з батьками, однолітками і іншими людьми. Підлітки, які страждають розладом поведінки, синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ), клінічною тривожністю або мають когнітивні проблеми і проблеми з навчанням, а також проблеми, пов’язані з іншими людьми, також мають більш високий ризик розвитку психічного розладу.
Психічне захворювання в дитинстві може бути реакцією на стреси навколишнього середовища, включаючи травми, наприклад, словесне, фізичне або сексуальне насильство, смерть слизької людини, шкільні проблеми або знущання чи тиск з боку однолітків.
До неспецифічних факторів ризику відносяться наявність антисоціальної групи однолітків або соціальна ізоляція, жорстока віктимізация, батьківський конфлікт і розпад сім’ї. Діти, у яких низька фізична активність, низька успішність або втрата соціальних відносин, також схильні до вищого ризику психічних захворювань.
Психічні захворювання схожі на багато медичних розладів, тактх як діабет або хвороби серця, які вимагають постійного лікування. Хоча в лікуванні дорослих з психічними розладами було досягнуто значного прогресу, лікування дітей вивчено не так добре. Експерти все ще вивчають, які методи лікування найкраще підходять для лікування дітей. На даний момент багато варіантів лікування, які використовуються для дітей, включаючи багато ліків, таких же, як і у дорослих, але з іншим дозуванням. Найбільш поширені варіанти лікування включають:
- Ліки: препарати, часто використовувані для лікування психічних розладів у дітей, включають нейролептики, антидепресанти, заспокійливі засоби, стимулятори і препарати, які стабілізують настрій.
- Психотерапія: психотерапія звертається до емоційної реакції на психічне захворювання. Це процес, в якому навчені фахівці в області психічного здоров’я допомагають людям впоратися з їх хворобою, часто обговорюючи стратегії, що дозволяють зрозуміти їх симптоми, думки і поведінку і впоратися з ними. Типи психотерапії, часто використовувані з дітьми, включають підтримуючу, когнітивно-поведінкову, міжособистісну, групову та сімейну терапію.
- Творча терапія. Певні методи лікування, такі як арт-терапія або ігрова терапія, можуть бути корисні, особливо для маленьких дітей, яким може бути важко передати свої думки і почуття.
У міру дорослішання діти постійно вчаться новому. Під час навчання і дослідження вони можуть зіткнутися з певними ситуаціями у своєму житті, коли батькам, можливо, доведеться втрутитися і допомогти їм.
- Сором’язливість. Коли діти виростають, вони починають зустрічатися з іншими дітьми в школі і по сусідству. Багато охоче спілкуються з іншими дітьми, але деякі з них вважають за краще триматися осторонь і уникати будь-яких відносин. Деякі діти можуть бути дуже сором’язливими і не поспішати з іншими дітьми, щоб подружитися чи поговорити з ними.
- Постійні скарги. Практично всі діти скаржаться батькам. Вони можуть плакати і скиглити через дрібниці. Будь-який невеликий інцидент в школі, під час гри з друзями або навіть будинку може змусити їх скаржитися.
- Зла та агресивна дитина. Це досить складна проблема, яка також може бути результатом різних проблем з вихованням дітей-одинаків. Коли дії вашої дитини не контролюються, вона може перетворитися в злу дитину, якв кричить і ламає речі, постійно доставляючи неприємності і стрес собі і вам. Дитина може вдатися до насильства, щоб досягти своєї мети.
- Непослух. Бувають випадки, коли ви просите дитину щось зробити, а вона категорично відмовляється. Більшість батьків інтерпретують це як грубість, але ваша дитина в першу чергу намагається довести свою важливість і думку. Створення силової динаміки вашої переваги над нею може зробити її агресивнд..
- Постійні істерики. Це відрізняється від ниття або скарг. Коли ваша дитина влаштовує істерику, вона просто починає плакати і не пояснює причину цього. Вона не стане вас слухати і не захоче заспокоїтися, а просто створить абсолютний хаос.